Михаил Герасимов (mumis34) wrote,
Михаил Герасимов
mumis34

Куваева-Бабкина читает сказку Морозко на говоре Кичменгско-Городецкого района Вологодской области


Сказка "Морозко" на северо-великорусском говоре Кичменгско-Городецкого района, Вологодской области. Кичменьга, Кич-городок, фактически, это историческая чудская территория, самая граница с коми-ареалом, на которой проживают обрусевшие финно-угры.

На видео Екатерина Куваева, студентка и участница фольклорного ансамбля Вологодского госуниверситета.

До речі, русская фамилия Куваева в своей основе - финно-угорская,
происходит от мерянско-марийского слова "кува" - старуха, бабка. Куваева - Бабкина!

* * *

Сѣверное нарѣчiе, или новгородское, ильменское, верхне–русское, господствуетъ на сѣверѣ отъ Москвы и на сѣверо–востокѣ. Давно уже было замѣчено сходство этого нарѣчiя съ малорусскимъ. Можно бы предположить, что ильменскiе Славяне, огласившiеся въ половинѣ IX вѣка, вышли съ юга, отдѣлившись отъ Славянъ днѣпровскихъ, и принесли съ собою на сѣверъ южное нарѣчiе....

Новгородцы понынѣ удержали въ языкѣ нѣсколько болѣе исконнаго, тогда–какъ по направленiю на Рязань и на Владимiръ языкъ этотъ, при смѣшенiи народа съ чудскими племенами, принялъ тутъ и тамъ другую краску.
У Новгородцевъ грамматика и самый говоръ не малорусскiе, а великорусскiе, такъ–что въ общихъ съ Украйною словахъ большею частiю и ударенiе перенесено на другой слогъ, на великорусскiй ладъ; не–менѣе–того мы слишимъ тамъ немало украинскихъ словъ, неизвѣстныхъ въ восточномъ, также окающемъ, нарѣчiи.

Корелы, Зыряне, Пермяки, Вогулы, Вотяки, Черемисы, русѣя, переиначиваютъ нѣсколько языкъ нашъ. Чудскiя племена вообще легко теряютъ языкъ и народность свою и въ–очью русѣютъ; это надо помнить, разсматривая таблицы и карту П. И. Кеппена;
...болѣе половины Россiи или подданныхъ ея носятъ на себѣ еще признаки чудскаго племени.

Владимір ДАЛЬ
Выбранныя русофобскiя мѣста из "Казака Луганскаго"
[Из комментариев к оригиналу]

Из комментариев к оригиналу:

Читаю укро-белорусские комменты к этому видео:



roma madern
на український чим то смахує , особливо буквами (о) в українській дуже багато о
новгород і галицько -волинське княжество дружили

roma madern
я живу в вологде так само звучить і на українській

Костя Коструб
"не оманывай" ахаха) украинский повлиял)))

Ded Pihto
Мягкое ц и некоторые слова такие как "доця" также присутствуют в украинском и белоруском языках. Вытеснение славянский наречий (диалектов) это варварство.

Alkhazre
Э дiйсно щось подiбне. Наприклад, слово "доця"- так в Украïнi кажуть. Я чув багато украïнських бабусь що вживали цю м'яку "л" як в польскiй мовi. Я сам 100% росiянин, рiдна мова- росiйська, Але розмовляю украïнською i польскою мовами.

Anatol
По звучанию на белорусскую похож ць вместо ть, у краткое вместо в! Настоящий русский язык.


Наш филолох от канализационной трубы уверяет, что это всё чистейшая фино-угорская фонетика, а другие протоукры говорят "да этоже наше, родное, у нас в селе точно так же говорят")))

[Из комментариев к разболру славянства]
Из комментариев к разбору славянства
Русь пришла в Новгород и Киев как раз с Балтики, с Порусья и Поморья вслед за ободритом(бодричем) Рёриком (Рарогом, Рорiгом - соколом) - "и пояше по соби Русь" (и взявши с собой Русь). Переселение русинов было, более чем вероятно, массовым.
Это только версия.
ВОт другая версия:

Водночас, у більш ранньому Початковому Київському зводі кінця ХІ століття, з якого переписувалися всі ранні повідомлення Новгородських літописів, такого уривку немає.
Більше того, у самому Новгородському літописі стверджується, що Середня Наддніпрянщина почала зватися Руссю ще у 854 році, тобто до приходу варягів у Новгород.
Ці очевидні неузгодженості дали можливість російському академіку О.Шахматову довести, що уривок у єдиному списку Новгородського літопису про походження Русі від варягів, як також про походження новгородців не від словен і чуді (як воно було насправді), а від тих таки варягів, є дуже пізньою вставкою, зробленою орієнтовно в першій половині XV століття для зміцнення престижу Новгорода.

Назва Русь з‘являється вперше щодо території Середньої Наддніпрянщини в середині VI століття, у творі сирійського автора Псевдо-Захарія Ритора. Псевдо-Захарій говорить про народ „рос”, що мешкав на північний захід від Приазов‘я, тобто, на Середньому Дніпрі.
У творі готського історика Йордана (VI століття), який описував ще більш ранні події IV століття, йдеться про народ «россомони», який мешкав у Середній Наддніпрянщині.

Природно, що ані в VI, ані тим більше в IV столітті жодних варягів у регіоні бути не могло. Перший історично зафіксований напад скандинавів належить до 787 року (їхній напад на Англію). Це перша дата появи вікінгів на міжнародній арені.

У „Житті Стефана Сурозького” – творі невідомого автора Х століття – у зв‘язку з подіями кінця VIII століття згадується руський князь Бравлин і його похід на Сурож (Судак) та все узбережжя від Херсонеса до Керчі. Знову-таки, ім‘я князя явно не варязьке, а похід відноситься до часу, коли варягів у регіоні не було.

Середньоазійський вчений аль-Хорезмі у своєму географічному творі "Книга картини землі", написаній між 836-847 роками згадує ріку Друс (Данапрос-Дніпро), яка тече з Руської гори, вочевидь, з Київських гір.

Чергове свідчення про народ Рос знаходимо у франкській хроніці „Бертинські анали” від 839 р., тобто знову таки до приходу варягів у Новгород. Оповідаючи про посольство візантійського імператора до двору імператора франків, хроніст-очевидець пише: „він також послав з ними (послами) якихось людей, які сказали, що вони, тобто їхній народ, зветься Рос і що їхній король зветься хакан, прислав їх до нього візантійського імператора, як вони твердять, заради дружби”.

Між тим, перші достовірно відомі дані про контакти подніпровських слов‘ян із варягами датуються лише серединою ІХ століття. Тобто, якби варяги принесли ім‘я русинів, воно ніяк не могло би бути зафіксоване у VI-VIII століттях.

„Варязька теорія” походження назви Русі так полюбилася в СРСР через те, що дозволила „не помічати” сотні літописних згадок, у яких чітко й однозначно стверджувалося, що Русь – це виключно землі сучасної Центральної, а з кінця ХІІ століття й Західної України.
Крім того, й візантійці добре знали варягів, які часто служили найманцями у війську Візантії. Однак візантійці ніколи не називали цих варягів русами. Руси у візантійців – це завжди населення Середньої Наддніпрянщини та Північного Причорномор‘я, але аж ніяк не скандинави з будь-яких інших територій – самої Скандинавії, Італії, Франції тощо, яких було чимало в Константинополі.
На додачу до всього, одразу на Південь від Києва, на Правому березі Дніпра скупчено цілу низку власних назв з відповідним коренем: ріки Рось, Росава, Роставиця, Рута, Рутець, Малий Рутець, фортеця Родень тощо.
http://mysliwiec.livejournal.com/2068409.html
Учитывая политизированность вопроса, а следовательно, множество подтасовок, сокрытий, искажений и умалчиваний, связанных с "историческими" источниками, мне нравится обращать ся к тому, что не сожгли и не вырубили топором - к слову живому.
Днепр - Поднепровье, Волга - Поволжье, Дол - Подол, Подолье, Леса - Полесье, Ланы - Полянье, Море - Поморье, Русь - Порусье.
Порусье - латиняне записали как Borussia (Поморье - Pomeria), немцы позднее слышали как П(o)рюсье - записали Preußen (Прёйсен). "Ен" на конце - это немецкое обозначение территории или страны - Чехиен, Полен, Саксен, Байерн, Вестфалиен и т.д.
В летописях не указано прямо, что Рёрик варяг, а только из стороны варяжской.
Произношение (по)русинов, поморян и вообще полабских словян в результате взаимодействия с германцами (саксами, данами и свенами) несколько трансформировалось. Отсюда Прюсье как Порусье, Рёрик - Рарог, варяг(варях) - ворог, вораг, враг. Я наблюдаю взаимопроникновение слов и смыслов между немецким и украинским на архаичном, давнем уровне.
Племя "рарожан" - соколовян (скловян) предпочитало жить более с военной добычи и уже менее с торговли. Образовывало союзи и с саксами и со свенами и с данами. Однако и воевало с ними. Ходило смешанными дружинами "из варяг в греки". Вряд ли бы словены позвали на княжение кого-то неизвестного и без репутации.
У Костомарова можно прочесть, что нередко с Вече новгородская чернь шла громить "улицу Прусскую, гнездо боярское".
Боярин - бой(воин) Яра,
Сокол Рарог от Ярок - тотемное выражение Яра (Ярилы, Яровита), весеннего проявления бога Солнца (отсюда ярмарок, яр, яровой, яркий, жаркий, яростный, яровая пшеница и т.д.)
Яровит был у полабов, кроме этого, покровителем воинов.
Ну, это всё очень сжато.

RE: Re: не обнаружил никаких следов

arsa

24 марта 2015, 00:07:33 Комментарий изменен:  24 марта 2015, 00:11:32

Кстати, о призвании Рёрика (Рорiга-Рарога) на княжение - не помню дословно, но там что-то вроде "нет порядка в нашей земле, будь нам князем и владей нами".

Князь (конезь, конеже, княже) - от кон (Созвучно Konung, König, Kohan, Хан)
Кон - предел, ограничение - конец. Но и свод ограничений для личности в общинной жизни, свод правил. "За коном" - по предписанию кона.
Князь, знающий кон и мудро его применящий, избирался или призывался. Зачастую был не просто воеводой, но и жрецом, прокурором, судьёй и нотариусом, а позднее и заКОНодателем.
Таким образом, словены, вследствие внутренних распрей и неурядиц в смешанной уже словенско-финоугорской общине призвали человека, ведающего устраивающий их Кон, т.е. - словянина. Что и подтверждается быстрой ассимилияцией пришельцев в словянских землях.

"Владей нами" - от "влада"(укр.) "улада" (бел.)
Влада - механизм сонастройки, улаживания жизни общины (громады). Законная Влада - улаживание, приведение в лад-сонастроенность по традиционным предписаниям.


Tags: Понятия и определения, Славяне, Украина, Этнос, Языки
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 2 comments